Паршиво себе відчуваю, бо знаю, що кішка не винна. Можливо в якійсь мірі вона і зараза, але це всього лише тварина, і вона не винна. Вона не винна в тому, що її взяли ніби іграшку, що людина не розуміла всіх наслідків коли погоджувалась брати її додому
Звичайно наша сусідка в принципі ніколи не думає головою. Але взяти кішку говорити весь час як ти її любиш, а потім сказати що ти не будеш робити документи для неї щоб забрати її, для мене це не зрозуміло. Залишати дорослого кота з нею на одинці, щоб тепер не знати де дівати 4 кошеняти.
А тепер до всього того, не прибирати її туалет нормально. Я просто не зможу більше сваритись на неї, через те що вона ходить до туалету нашої кицьки. Бо вона не може сходити в свій.
Людина ж ніколи не буде ходити до брудного туалету.
Але нашій сусідці простіше сказати, що я предʼявляю претензії, хоча я просто вирішила прибрати її лоток замість сусідки.
Я просто кожен день живу з цією жінкою в одному домі, і з кожним днем вона стає мені огидніша і огидніша.

Сподіваюсь, що все буде чудово🤞🏻

Мене бісить те що я пишу про цю особу так багато.
Але тут єдине місце де я можу викласти думки про цю ситуацію.
Я не хочу навантажувати своїх близьких і тим паче хлопця цією проблемою(не дивлячись на те що це його сестра ).
Але мене просто розриває з середини від того, що ця людина вже який місяць підряд, робить вигляд ніби її хтось ображає.
Зараз в нас виникла проблема, яку повинні вирішувати ми. Ми повинні знати, всі деталі справи.
Вона вирішила, ніби ми якісь малі діти, і вона людина яка буде займатись цією справою.
Втф взагалі? Яке ти маєш право говорити замість нас, і не казати, що тобі повідомили. Хто ти взагалі така?
Людина ходить ображена на щось вигадане в своїй голові і вважає, що це ок.
Хоча чому я взагалі дивуюсь. Ця людина постійно робить всіх винними і проблемі яку вони не змогли вирішити, хоча цю проблему мала вирішувати вона самостійно.
Вона кожен раз вибирає собі особу яку вона ненавидить і поливає брудом і жовчею.
Найперші були в’єтнамці. Її бісило що фермер ставиться до них добре (спойлер: бо вони нормальні люди які з нормальною віддачею ставились до фермера ), вона твердо запевняла що вони ще ті суки(спойлер 2: сукою насправді виявилась вона ).
Жінка в’єтнамця пішла в декрет і все! Вуаля вона перестала її ненавидіти (бо та не ходить на роботу і не бісить цю своєю присутністю)
Далі була дівчина, теж працює на фермі.
Її вона зненавиділа, бо цей ОДРУЖЕНИЙ ФЕРМЕР, приділяє їй багато уваги і багато з нею спілкується. Хоча вона просто проходить в нього практику і скоро звільняється. Теж -1 ненависть.
Ну і на останок залишилась я.
Всі ці місяці вона постійно мені язвила, переробляла мою роботу яку я вже зробила, бо їй бачте не подобалось (вона так і говорила ). Я мовчала, бо я така людина, що не хоче створювати конфлікт і + це сестра мого хлопця я хотіла підтримувати нормальні відносини.
І тут ця неприємна ситуація з котом, після якої я почала відповідати на її тупі вчинки.
Типу: закрити вуличного кота на 5 годин в будинку, який зробив всі свої справи не в лоток кицьки а їй і мені в кімнаті. І дивуватись чого б це він так зробив ( як вона розповідала, до нашого приїзду він це робив не вперше )
І тут треба вгадати, кого вона зробила винним в цій ситуації. Того хто впустив кота, а не того хто не випустив.
Кота впустила я, не випустила - вона. Але я вийшла крайня.
Їй вельми не сподобалась моя реакція не те що вона знову його закриває в хаті і вона образилась, ну і мабуть вона ще якусь образу має я вже навіть і не знаю. Тобто виходячи з цього довгого посту - я скоро звідси поїду.
Так як люди яких вона ненавидить постійно десь «зникають». Та звільняється, та в декрет. А мені чого очікувати ?xD
В мене велике бажання звідси з’їхати з’явилось ще 4 місяці тому. Просто не хочу переїжати 4 рази на рік і міняти роботу. Я думала цей рік буде інакшим.
Будемо мати надію і сталеві нерви.
Відьма, а не жінка. Ненавиджу її до останньої клітинки. Коли вона поїде або ми, не хочу бачити її наступні 5 років. А може й 10.

З кожним днем бажання поїхати додому зростає все більше і більше. Але це називається «втекти від проблем».
Так, я живу з коханою людиною, все добре, є трохи сварок, але це дрібниці.
Найбільше мене тривожить його сестра. Я була ініціатором ідеї приїхати в це місце, бо на той момент в нас не було багато варіантів. Якась частинка мене, мабуть та частинка яка досі вірить в добро, думає що вона все ж хороша людина.
Але вона людина всередині якої все гниле.
Я не дивуюсь що її перший чоловік вчинив самогубство. Вона довела його до цього своїми вчинками.
З другим чоловіком теж не зійшлось, бо не змогла маніпулювати. Зараз ми працюємо в фермера який має жінку і дітей. Але інколи чоловіки ніби шукають собі спосіб розважитись. І вона маніпулює ним. Навіть не приховує це від нас.
Людину не вчить життя нічому. Вона живе в свому вигаданому світі і думає, що це ок.
Я не лізу в ці її маніпуляторські штуки, але думаю що якщо людині не давати, те що вона хоче, то рано чи пізно вона втратить інтерес, або ж його жінка дізнається і сором буде дуже великий.
Я не хочу, щоб через якесь тупе стерво ми втратили роботу і нормальне відношення.
Вона взагалі не думає своєю макітрою. Людині 32 роки. Має вже дитину. А розуму як в 5-річної.
Я маю надію, що після останнього конфлікту (який вона доречі сама собі вигадала в голові )вона не буде взагалі зі мною розмовляти.
Бо я не маю бажання взагалі говорити з цією ідіоткою.
Я не можу знаходитись з нею в будинку. Мене нудить від цієї особи.
Я кожен день буду говорити своєму хлопцю щоб ми переїхали. Я кожен день буду про це думати. Я не можу знаходитись в одному домі з особою яка мене постійно принижує і робить мені язвливі коментарі.
Після отримання документів ми з’їдемо. Я не хочу жити в пеклі.
…

Дістало все

Неймовірно тяжка людина.
Таким людям як вона не потрібно дозволяти перемагати. Навіть у маленькій сутичці.
Такі люди гнилі. Навіть після маленької перемоги така людина зависить себе настільки високо, на скільки можна.

Найбільше всього я ненавиджу, коли мене хочуть зробити дурною. Хоча я на 100000000% знаю, що я права.
І я хотіла до останнього спереречатись.
Але… який у цьому сенс. Якщо людина вбила собі в голову, що було так як вона каже.
Це просто …агх.
Ненавиджу її до останньої клітини. Просто ненавиджу.
Нехай тільки щось попросить в мене. Я все скажу. Нехай знає яка вона тупа наволоч.
Зробила мене дурною? Ну що ж, дурна людина не зможе тобі допомогти. А ти ж розумна, ти ж все знаєш. От і розбирайся тепер, тварюко.
Жадібне, зверхнє, самовпевнене і самозакохане ти стерво. Навіть не смій розраховувати на мою допомогу і звертатись до мене.
Ти втратила останню людину в цьому домі, яка тебе поважала і жаліла тебе. Не розраховуй більше ні на що. Ти почала цю суперечку. І всі твої гнилі вчинки повернуться тобі бумерангом.

У мене паніка, тому що я налажала. І якби я зробила це для себе я б не так себе картала.
Але це по суті чужа людина.
Яка буде гризти тебе до останнього за те що ти зробила. Вона змусить тебе на колінах повзати перед нею, і щоб ти виправила те що ти зробила.
У мене не було такого панічного стану вже дуже давно. І якщо я не виправлю це, я …Боже, це просто катастрофа…

Останній раз я допомагаю. Останній раз я ведусь на неспроможність людини навіть подумати, щось зробити самій.
Кожного разу я намагаюсь допомогти.
Кожного разу все йде через дупу.
Так і сталось цього разу, хоч мені говорили не треба допомагати.
Але ж вона мені допомогла раз, чому не допомогти їй вже в 10-й раз.
Ситуацію можна виправити, але вони можуть відправити документ тільки по пошті. Тільки листом. Не можна отримати електронну версію.
Я відчуваю. Ох ні. Я ЗНАЮ, що якщо все не вирішиться, то винна звичайно буду я.
Бляха, я останній раз взагалі допомагаю людям, якщо вони тупі не можуть ввести свої дані. З МЕНЕ ДОСИТЬ.

Кожного разу я щось говорю, але він мене ніколи не слухає. Шукає в мені проблему. Хоча я просто помічаю те, на що « не потрібно звертати увагу»
А коли через якийсь час у нього відкриваються очі, він починає бачити також, що це не нормально, все стає на свої місця.
Але скільки я б не говорила правди - «ти всерівно не повинна звертати на це увагу»
Може воно й так. Але важко не звертати уваги на те, що його сестра стерво і маніпулятор.

Кожен день, складається враження, що я роблю щось не так.
Або просто ще не час для щастя.
Просто треба трошки терпіння.

Я скучаю по дому.
Как бы меня не доставали дома, я хочу туда вернуться.
Та часть жизни которую я сейчас проживаю это не моя жизнь. Я не хочу так жить. И если я сейчас не соберусь, я всю жизнь буду тихонько плакать в подушку, а на утро улыбаться и притворяться, что все хорошо, что жизнь прекрасна.
Но ведь это не так.
Совсем не так.

Хочется простого спокойствия.
Что бы все наконец то пошло, так как надо.
Иногда действительно хочется домой.
Хочется сбежать от этого всего.

Это паршивое чувство.
Ты думаешь, что нашла родственную душу, а она постепенно начинает отдаляется от тебя…
Это худшее, что может быть

Я не такая как они.
Не родной человек.
Нужна противоположность. А я точно такая как он.

Смотря в глаза человеку, который любит тебя до последней клеточки, говорить что у тебя никого нет, но при этом первому писать двоим бывшим, это ведь и есть та самая любовь? Правда?
Потому что я чего то не понимаю. Почему я своих бывших игнорирую. Почему они не звонят мне в 5 утра, что бы просто поговорить?
Потому что у меня уже нет ничего общего с этими людьми больше.
Не понимаю, что я делаю не так.
Походу все.
Что я делаю не так черт возьми?
Если плохо, не нравится жить вместе, зачем играть в эту игру?
Будем жить своими жизнями, по отдельности.
Если чего то не хватает, можно разойтись, и идти искать то чего хочешь, или чего не хватает.
С каждым днём, я понимаю что мать не злорадствует, не подъебывает меня, а говорит абсолютную правду.
И мне больно от того, что меня не то что бы обманывают, а то что считает это походу абсолютно нормальным.
…
Вся жизнь сплошная ложь, и от этого становится чертовски Хреново.
Хочется взять и уехать. Хотя бы на пару дней